Я люблю Україну. Я тут народився і тут хочу вмерти колись. Це моя Батьківщина. Я хочу жити у мирі. Так, я агресивний, люблю зброю, люблю військову справу. Мені імпонує культура воїнів та, черт забирай, я вікінг. Язичник, у якого світ зосереджений у боротьбі та перемогах. Але я не хочу аби наші хлопці вмирали...та наші жінки, які зараз там, десь на передовій. Які віддають свої життя за свою землі, рідних та близьких.
А як все починалось. Зима, що нас змінила. Революція гідності. Україна мала стати величною. Рухатись до розвитку, квітучості. Скільки патріотів, синів та дочок віддало за це свої життя, здоров"я...Скільки сліз...скільки свічок...було запалено. Всі мріяли про зміни, а хто не мріяв, той бовдур. А потім до нас прийшла війна. Тепер наші брати та сестри щодня ризикують своїм життям. Замість того, щоб бути чоловіками, дружинами, батьками, коханими, дітьми. Тепер війна, що точно нас змінить назавжди. Наша земля пронизується кров"ю.
Цікаво те що у північних язичників є повір"я, що вороги при житті у Вальгаллі зустрінуться та стануть ліпшими друзями. А що зараз? Язичники воюють по обидва боки. І я б не назвав другом людину, яка вбивала моїх братів, сестер...мене. За те що ми боролися за свою державу, за свою неньку.
Раніше такого не було. Ворог це був статус. Цим титулом ти проявляв повагу до нього. Патріотичних війн не було! До біса. Який друг, який брат? Росія нам не родич! Те що там багато родичів ще нічого не означає. Дякуйте Совєтам, вашу мать! Які спотворили нашу країну. Дякуйте їм за русофілію та українофобію. Їм та Імперії. Вони нас захопили чи ви забули? А тепер ми родичі? Так само як із монголами! Багато у вас родичів в Монголії, а блядь? Чи багато часу пройшло, мої світловолосі, русоволосі слов"яни! Ой, я помилився, щось тут дофіга брюнетів! Шукайте родичів в Монголії! Мігруйте!
А поки думаєте, я подумаю про загиблих героїв.
Дякую вам,хлопці, двчата, що вмерли захищаючи Україну від Росії. Дякую вам за вашу жертву! Сподіваюсь, ми зможемо колись оплатити наш борг вам!
А поки я подумаю про героїв, що "...стоять проти ночі..."
Дякую вам за те що воюете за Україну! Тримайтеся, брати і сестри! Повертайтеся живими! Бог та Боги з нами!
Слава Україні!
Герої не вмирають! Умирают враги!
А як все починалось. Зима, що нас змінила. Революція гідності. Україна мала стати величною. Рухатись до розвитку, квітучості. Скільки патріотів, синів та дочок віддало за це свої життя, здоров"я...Скільки сліз...скільки свічок...було запалено. Всі мріяли про зміни, а хто не мріяв, той бовдур. А потім до нас прийшла війна. Тепер наші брати та сестри щодня ризикують своїм життям. Замість того, щоб бути чоловіками, дружинами, батьками, коханими, дітьми. Тепер війна, що точно нас змінить назавжди. Наша земля пронизується кров"ю.
Цікаво те що у північних язичників є повір"я, що вороги при житті у Вальгаллі зустрінуться та стануть ліпшими друзями. А що зараз? Язичники воюють по обидва боки. І я б не назвав другом людину, яка вбивала моїх братів, сестер...мене. За те що ми боролися за свою державу, за свою неньку.
Раніше такого не було. Ворог це був статус. Цим титулом ти проявляв повагу до нього. Патріотичних війн не було! До біса. Який друг, який брат? Росія нам не родич! Те що там багато родичів ще нічого не означає. Дякуйте Совєтам, вашу мать! Які спотворили нашу країну. Дякуйте їм за русофілію та українофобію. Їм та Імперії. Вони нас захопили чи ви забули? А тепер ми родичі? Так само як із монголами! Багато у вас родичів в Монголії, а блядь? Чи багато часу пройшло, мої світловолосі, русоволосі слов"яни! Ой, я помилився, щось тут дофіга брюнетів! Шукайте родичів в Монголії! Мігруйте!
А поки думаєте, я подумаю про загиблих героїв.
Дякую вам,хлопці, двчата, що вмерли захищаючи Україну від Росії. Дякую вам за вашу жертву! Сподіваюсь, ми зможемо колись оплатити наш борг вам!
А поки я подумаю про героїв, що "...стоять проти ночі..."
Дякую вам за те що воюете за Україну! Тримайтеся, брати і сестри! Повертайтеся живими! Бог та Боги з нами!
Слава Україні!
Герої не вмирають! Умирают враги!
Немає коментарів:
Дописати коментар